22 січня історія вийшла з підручників і заговорила наживо.
У книгарні book.ua біля Золотих воріт відбулася лекція “День Соборності України — простір для розмови про історію, цінності та єдність українців”. Її провели учні 10-х класів Кембриджського напряму Архітектурно-інженерного колегіуму А+ разом з учителем історії Михайлом Громовим — усноісторичним дослідником Музею воєнного дитинства.
Формат — відкрита розмова з аудиторією, де школярі виступили як спікери й модератори. Говорили про те, чому ідея соборності звучала тоді і чому сьогодні відчувається ще сильніше.
Коли історія перестає бути “предметом”
У центрі дискусії — події 22 січня 1919 року: проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР.
У дружній атмосфері учасники говорили про передумови об’єднання, політичні й суспільні виклики того часу, а головне — про паралелі з сьогоденням. Акт Злуки розглядали як політичний жест і символ, який працює досі. Окремо відзначили “живий ланцюг” 21 січня 1990 року — приклад громадянської дії, що закріплює ідею єдності на практиці.
Учасники формулювали власні позиції, сперечалися, ставили запитання. Соборність звучала як цінність, з якою доводиться мати справу зараз. Учні будували аргументи, уточнювали, підключали зал. Розмова була живою: із сумнівами, реакціями, інколи — запереченнями. Саме в такому форматі з’являється розуміння. Лекція сприяла кращому розумінню історії та формуванню патріотичної свідомості серед присутніх.
Відкрита розмова, де включається кожен
Слухачі — від постійних відвідувачів книгарні до тих, хто зайшов випадково — швидко стали частиною процесу. Питання з залу змінювали хід дискусії, додавали нові акценти і глибину.
book.ua тут стала не просто локацією. Це точка перетину, де книжка переходить у розмову, а історія — в особистий досвід. Простір, який дає можливість не тільки читати, а й проживати зміст через діалог.
Такі зустрічі змінюють сам підхід до навчання. Бо знання тут не передається — воно відбувається.
Чому такі формати мають значення
Коли учні самі виходять у публічний простір і говорять про складні теми, змінюється сама роль навчання.
Вони:
- вчаться аргументувати, а не відтворювати;
- працюють із джерелами, а не готовими формулюваннями;
- бачать, як знання взаємодіє з реальністю.
Саме так формується навичка мислити — те, що неможливо перевірити тестом.
Продовження: наукова конференція в Архітектурно-інженерному колегіумі А+
25 березня ця логіка продовжилась уже в стінах колегіуму. Відбулася наукова конференція «Сучасні виклики та відбудова України: міждисциплінарний підхід».
Це платформа для учнівських досліджень і проєктів про те, як працюють сучасні виклики — через науку, технології й гуманітарне знання.
Учні представили роботи на перетині різних сфер: від природничих наук до права й соціальних досліджень. І стало видно просту річ: без цього перетину складно говорити про реальні рішення.
Гран-прі отримала Софія Андрюшенко, учениця Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка та Київської МАН. Її дослідження — про міжнародне кримінальне правосуддя як інструмент відповіді на виклики, зокрема через взаємодію з Міжнародним кримінальним судом.
Партнер події, книгарня book.ua, відзначила переможницю сертифікатом на придбання книг.
Що стоїть за цими подіями
Освіта виходить за межі класу. Учень перестає бути слухачем і стає учасником.
Знання перестає бути статичним і починає рухатися, перевіряється в розмові, стикається з реальністю. І саме в цей момент освіта починає працювати по-справжньому.
