2 липня відбулася стратегічна сесія присвячена спільному напрацюванню змісту уроків безбар’єрності для школярів українських шкіл. Захід організував Центр соціальних змін у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.
До роботи долучилися освітяни, експерти, представники громадського сектору та учні. Освітній холдинг А+ на стратегічній сесії представляли Катерина Сізоненко, директор Київського приватного ліцею “Республіка СТЕМ”, та Тетяна Коваленко, заступниця директора з навчально-виховної роботи Гімназії А+.
Учасники говорили про сутність безбар’єрності, виклики, котрі пов’язані із взаємодією з людьми з різним життєвим досвідом та різними потребами в сучасному українському суспільстві: людьми з інвалідністю, ветеранами й ветеранками, внутрішньо переміщеними особами, а також людьми, які стикаються з соціальними чи економічними бар’єрами.
Що таке безбар’єрність
Сьогодні поняття безбар’єрності значно ширше, ніж фізична доступність простору чи наявність пандусів. Йдеться про створення суспільства, у якому кожна людина має можливість навчатися, працювати, розвиватися, бути почутою та відчувати свою приналежність до спільноти незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.
За результатами опитування, проведеного серед 3 211 надавачів послуг, зокрема освітніх послуг, станом на 2 жовтня 2025 року, більшість респондентів підтримують принципи безбар’єрності, однак досі існують прогалини у знаннях щодо коректної комунікації та використання чутливої мови. Дослідження у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні засвідчило потребу в системному навчанні та практичних тренінгах, які допоможуть перетворити знання про безбар’єрність на щоденну практику.
Саме тому тема безбар’єрності потребує системного осмислення та інтеграції в освітній процес уже зі шкільних років.
Освіта без бар’єрів — це про рівні можливості
Освітня безбар’єрність гарантує рівні можливості, відкритий доступ та інклюзивний підхід до освіти, навчання протягом життя, здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.
Освітнє середовище сприяє розвитку кожного учасника освітнього процесу, підтримує його потреби та допомагає розкрити власний потенціал.
Особливої ваги це питання набуває сьогодні, коли українська система освіти працює в умовах повномасштабної війни та водночас шукає рішення для забезпечення безпечного, доступного та якісного навчання для всіх дітей.
Безбар’єрність починається зі слів
Вектор на формування культури безбар’єрного спілкування в освіті сьогодні визначається на державному рівні. Під час засідання Національної ради безбар’єрності за участю першої леді України Олени Зеленської міністр освіти і науки України Оксен Лісовий наголосив на необхідності системних рішень у сфері безбар’єрного мовлення та навчання. Символічно, що темою Національного тижня безбар’єрності, який проходив в Україні з 25 до 31 травня 2026 року, стало саме безбар’єрне мовлення, адже слова здатні як вибудовувати стіни між людьми, так і створювати простір довіри, поваги та прийняття.
У Міністерстві освіти і науки України наголошують: безбар’єрність формується не лише через інфраструктурні рішення. Не менш важливою є культура комунікації.
Саме слова створюють атмосферу довіри, підтримки та прийняття. Вони можуть як вибудовувати бар’єри, так і допомагати їх долати.
Сьогодні МОН спільно з платформою “Освіторія” працює над упровадженням принципів безбар’єрної комунікації в освіті. Мета цієї роботи — сформувати в освіті культуру, у якій повага до людської гідності, прийняття різноманіття та людиноцентричний підхід стають щоденною практикою.
Безбар’єрність як стратегія розвитку освіти
Підсумком стратегічної сесії стане створення єдиного уроку-конструктора з безбар’єрності для українських шкіл. Учителі отримають методичні матеріали, які дадуть змогу адаптувати заняття до віку учнів, особливостей класу та різних освітніх контекстів. Ідеться про практичний інструмент, що допоможе системно говорити про безбар’єрність у школах по всій Україні.
“Для мене безбар’єрність — це стратегічна інвестиція в людський капітал. Адже освіта майбутнього починається там, де немає бар’єрів для можливостей. Це філософія освіти майбутнього та один із ключових показників якості освітнього середовища.
Я переконана, що школи повинні бути доступними фізично, інтелектуально, емоційно, соціально та культурно. Кожна дитина, незалежно від своїх особливостей, досвіду чи життєвих обставин, має відчувати приналежність до спільноти, повагу до своєї гідності та рівні можливості для розвитку власного потенціалу.
Справжня безбар’єрність починається не з архітектурних рішень, а з лідерства. Вона проявляється у культурі взаємоповаги, інклюзивному мисленні, універсальному дизайні освітнього середовища, доступній комунікації та готовності системи адаптуватися до потреб людини, а не навпаки.
Ми живемо в епоху, коли конкурентоспроможність закладу освіти визначається не тільки академічними результатами чи технологічністю, а й здатністю створювати середовище, у якому кожен може реалізувати свій потенціал без зайвих бар’єрів. Саме такі школи формують відповідальних громадян, сильних лідерів і суспільство, засноване на довірі, різноманітті та взаємній повазі”, — зазначає Катерина Сізоненко, директор Київського приватного ліцею “Республіка СТЕМ”.
На думку Тетяни Коваленко, заступниці директора з навчально-виховної роботи Гімназії А+, безбар’єрність неможливо сформувати в межах одного тематичного заняття.
“Безбар’єрність стає частиною культури лише тоді, коли вона виходить за межі одного уроку. До цього процесу мають бути залучені учні, учителі й батьки, а практики взаємодії та волонтерства — інтегровані в повсякденне шкільне життя. Саме тому важливо, щоб така робота отримала єдину державну стратегію, яка об’єднає зусилля не лише системи освіти, а й інших органів державної влади, допоможе зробити такі підходи системними для всіх шкіл України та забезпечить впровадження принципів безбар’єрності в усіх сферах суспільного життя. Лише за таких умов цінності, сформовані в школі, матимуть практичне продовження в повсякденному житті”, — наголошує Тетяна Коваленко, заступниця директора з навчально-виховної роботи Гімназії А+.
Школа як простір, де навчаються безбар’єрності
Сьогодні безбар’єрність стає однією з ключових компетентностей освіти майбутнього. Це здатність бачити людину передусім як особистість, поважати її досвід, потреби та право бути частиною спільноти.
Саме школа може стати тим місцем, де діти вчаться емпатії, взаємній підтримці та відповідальності за суспільство, у якому житимуть завтра. І чим раніше ці цінності стають природною частиною освітнього досвіду, тим більше шансів побудувати країну, у якій можливості відкриті для кожного.
