Чому дитині іноді корисніше порухатися, ніж ще п’ять хвилин посидіти над завданням? Як короткі рухові вправи допомагають переключити увагу, працювати з координацією та підготуватися до навчальної діяльності? Розповідаємо, як нейровправи інтегрують у день дітей у садочках Освітнього холдингу А+, зокрема в дитячому садочку “Академікс”.
Дошкільник крутиться на стільці, перебирає щось пальцями, змінює положення тіла або раптом втрачає інтерес до завдання. Перша реакція дорослого часто передбачувана: “Сядь рівно. Не відволікайся. Зосередься”. Та іноді дитині, щоб зосередитися, спочатку потрібно саме порухатися.
Рух у дошкільному віці тісно пов’язаний із розвитком дитини. Саме тому в садочках Освітнього холдингу А+, зокрема в дитячому садочку “Академікс”, короткі нейровправи та рухові активності інтегрують у навчальний процес. Вони можуть з’являтися перед заняттям, між завданнями або тоді, коли педагог бачить перші ознаки втоми та зниження концентрації.
Про те, як працюють такі вправи, навіщо вони потрібні дошкільнятам і чому від нейрогімнастики не варто чекати магії, говоримо з Тетяною Степаненко, вчителем-логопедом дитячого садочку “Академікс”, тренеркою з розвитку пам’яті та практикуючою педагогинею у сфері когнітивного та мовленнєвого розвитку.
Рух як частина навчання
Чому ви вирішили включити нейрогімнастику в заняття?
“Навчання дитини неможливо повністю відокремити від її тілесного досвіду. Координовані рухи, ритм, перехресні дії, виконання інструкцій у русі допомагають тренувати контроль дій, переключення уваги та здатність одночасно сприймати й обробляти інформацію.
Для мене нейрогімнастика — це не окреме “тренування мозку”, а один із інструментів створення оптимальних умов для навчання. Вона дозволяє поєднати когнітивне навантаження з руховою активністю та зробити освітній процес більш різноманітним і відповідним до потреб дитини”.
Цей принцип важливий саме в дошкільному віці. Дитина пізнає світ через дію: торкається, рухається, повторює, експериментує, реагує на ритм та сигнали. Тому рух може бути органічною частиною заняття з розвитку мовлення, пам’яті, уваги чи підготовки до письма.
Дослідження фізичної активності дітей дошкільного віку також показують позитивний зв’язок між руховими активностями та окремими когнітивними функціями, зокрема увагою, робочою пам’яттю, когнітивною гнучкістю та здатністю контролювати імпульсивні реакції. Водночас ефект залежить від характеру, тривалості та змісту активності, тому одна й та сама вправа не може бути універсальним рішенням для кожної дитини.
2–5 хвилин замість окремого “уроку нейрогімнастики”
У садочку для проведення нейрогімнастики не обов’язково виділяти окреме тривале заняття, значно природніше вписати рух у ритм дня.
Як нейровправи інтегровані у день дітей?
“Я не розглядаю нейровправи як обов’язково тривале окреме заняття. Найчастіше це короткі 2–5-хвилинні рухові активності перед початком роботи, між завданнями або в моменти, коли потрібно змінити фокус уваги”.
Найчастіше нейровправи використовують на початку заняття або перед завданнями, які потребують більшої концентрації. Коротка рухова пауза доречна і тоді, коли з’являються перші ознаки втоми.
“Дитина починає відволікатися, втрачати темп роботи або потребує частішого переключення”, — пояснює Тетяна Степаненко.
У такій ситуації рухова активність допомагає змінити вид діяльності, а після неї повернутися до навчального завдання.
Що відбувається під час нейровправ
З боку все може виглядати дуже просто: плеснути в долоні за сигналом, повторити ритмічну послідовність, одночасно виконати різні рухи правою та лівою рукою, повторити рухи педагога наче у дзеркалі або поєднати рух із певним словом чи командою.
За цією грою стоїть робота одразу з кількома навичками. Дитині потрібно почути інструкцію, утримати її в пам’яті, виконати дію в потрібній послідовності, контролювати рух та за потреби швидко змінити його.
Які вправи найбільше подобаються дітям?
“Найкраще залучають дітей вправи, які мають ігровий сюжет, елемент несподіванки та можливість поступово ускладнювати завдання. Це можуть бути дзеркальні та перехресні рухи, вправи на координацію рук і ніг, реакцію на сигнал, ритмічні послідовності.
Особливо добре працюють вправи, у яких є певна історія або образ: дитина не просто виконує рух, а “допомагає герою”, долає перешкоду чи виконує секретне завдання. У такому форматі рухова активність стає для дитини змістовною і мотивуючою”.
Тому для дітей такі активності зазвичай залишаються грою. Вони пробують, помиляються, сміються, повторюють і бачать власний прогрес: те, що кілька хвилин тому вимагало значних зусиль, поступово виходить легше.
Чому рух може допомогти там, де ще одне пояснення не працює
Дорослому звично пояснювати словами, але для дошкільника цього каналу іноді недостатньо.
“Дитина сприймає інформацію не лише через слух. Рух, жест, ритм і власна дія можуть стати додатковими каналами опрацювання та закріплення інформації.
Якщо абстрактне правило ми можемо перетворити на конкретну дію або рухову послідовність, дитині часто легше зрозуміти структуру завдання та утримувати її в пам’яті. Саме тому рух може бути не перервою від навчання, а безпосередньо частиною навчання”, — пояснює Тетяна Степаненко.
За такого підходу рух стає природною частиною заняття. Дитині не потрібно весь час залишатися нерухомою, щоб педагог міг вважати її уважною. Значно важливіше, чи здатна вона сприйняти інструкцію, виконати завдання, переключитися між видами діяльності та поступово вчитися регулювати власну поведінку.
“Сиди тихенько” не завжди означає “уважно слухай”
Здатність довго сидіти на місці, контролювати імпульси та утримувати увагу формується поступово. Тому рухливість дошкільника сама по собі не означає, що дитина не хоче або не вміє навчатися.
“Постійна вимога “сиди тихо” не обов’язково розвиває самоконтроль — іноді вона лише створює додаткове навантаження. Набагато ефективніше поступово формувати здатність регулювати свою поведінку і давати дитині можливість рухатися там, де це доречно”, — говорить експертка.
Потреба змінити вид діяльності може проявлятися по-різному. Одна дитина починає похитувати ногами, крутити предмет у руках чи постійно змінювати положення тіла. Інша, навпаки, стає млявою, працює повільніше, швидко втомлюється. Такі прояви педагог може сприймати як інформацію про поточний стан дитини та відповідно змінювати темп заняття.
Чи можуть кілька хвилин руху покращити концентрацію
Рух може допомогти дитині повернутися до роботи, але тут важливо уникати перебільшень.
“Коротка рухова активність справді може позитивно впливати на стан готовності дитини до подальшої роботи, особливо після тривалого сидіння або за наявності ознак втоми. Але я б не стверджувала, що будь-яка нейровправа автоматично покращує концентрацію.
Важливі тривалість, інтенсивність і зміст вправи, а також індивідуальні особливості дитини. Іноді достатньо кількох хвилин цілеспрямованої активності, щоб дитині було легше повернутися до завдання, але це не означає, що одна вправа матиме однаковий ефект для всіх дітей”.
Саме тому нейровправи в садочку мають значення у контексті цілісного освітнього процесу: поряд із вільною грою, фізичною активністю, заняттями, відпочинком, спілкуванням та достатньою зміною видів діяльності.
Як зрозуміти, що дитині можуть бути корисними нейровправи
Серед можливих сигналів Тетяна Степаненко називає швидку втомлюваність під час навчальної діяльності, труднощі з концентрацією та переключенням уваги, недостатню координацію рухів або складність виконання послідовних і симетричних дій.
“Нейровправи в такому випадку можуть бути додатковим інструментом для розвитку моторної координації, довільної уваги, переключення та саморегуляції. Важливо, однак, розглядати їх не як універсальний спосіб вирішення будь-яких труднощів, а як частину комплексного педагогічного підходу”.
Нейрогімнастика не є методом діагностики та не повинна підміняти роботу профільних спеціалістів, якщо дитина має стійкі труднощі з мовленням, увагою, координацією чи навчальною діяльністю.
Які зміни можна побачити
У роботі з дошкільнятами важливі конкретні зміни в повсякденній поведінці, а не абстрактні обіцянки “розвинути мозок”.
“Я насамперед оцінюю не абстрактні “нейропоказники”, а функціональні зміни в поведінці дитини під час навчання. Наприклад, дитина може швидше включатися в роботу, краще виконувати послідовні інструкції, легше переключатися між різними видами діяльності або довше зберігати залученість у завданні.
Водночас важливо не перебільшувати ефект таких вправ. Результат залежить від віку дитини, її індивідуальних особливостей, регулярності занять і того, які саме навички ми прагнемо розвивати”.
Рух має бути природною частиною дня
Сучасний день дошкільника містить багато інформації та цифрових стимулів, а можливостей для різноманітного руху іноді стає менше. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує дітям раннього та дошкільного віку достатню кількість фізичної активності протягом дня та обмеження тривалих періодів малорухомості.
В освітньому середовищі рух не варто залишати виключно для прогулянки чи заняття з фізкультури.
“Йдеться не про те, щоб “компенсувати” цифрове середовище кількома вправами, а про формування культури, у якій рух є природною частиною дитячого дня”, — наголошує Тетяна Степаненко.
Саме за таким принципом нейровправи інтегрують у навчання в садочках Освітнього холдингу А+. Коротка рухова активність може передувати складному завданню, допомагати переключитися між різними видами роботи або з’явитися тоді, коли дитині потрібно відновити залученість. Бо для дошкільника рух і навчання цілком можуть відбуватися одночасно.
